London, United Kingdom
info@telesens.co.uk
+44 20 3432 8178

Одна з проблем, з якою стикаються телеком-оператори — це фрод (fraud) або різноманітне шахрайство, результатом якого є як фінансові, так і репутаційні втрати. Фінансові втрати галузі від фрода в глобальному масштабі оцінюються в десятки мільярдів доларів за рік.

За час існування й розвитку телекому створено безліч способів обману, причому шахрайством займаються всі сторони: і абоненти, і оператори, і треті особи.

Коли джерелом шахрайства є оператор, таку діяльність називають міжоператорським фродом. Він зачіпає інтерконект або обмін трафіком між операторами. У цей напрямок бізнесу входить не лише голосовий трафік (дзвінки), але і SMS, передача даних і т. ін. Важливим моментом є те, що інтерконект приносить істотну, а іноді й основну частину доходів операторам зв’язку.

Як правило, обмін трафіком здійснюється операторами на основі двосторонніх угод.

Типовими видами межоператорського фроду є:

  • FAS (False Answer Supervision) — коли транзитний оператор, який приймає виклик,  імітує відповідь абонента. В такому разі абонент фактично не отримує послугу, а транзитний оператор отримує гроші за нібито переданий виклик.
  • Refail — оператор, що передає трафік, замінює номер відправника, видаючи трафік, отриманий з-за кордону, за місцевий. У цьому випадку оператор, який приймає трафік, втрачає значну частину прибутку, оскільки ставки за завершення міжнародного трафіку істотно вище.

Крім спланованого фроду, джерелом фінансових втрат операторів зв’язку можуть бути:

  • Помилки в обробці CDR (записах про здійснені дзвінки) або часткова втрата таких даних одним з операторів. Наприклад, через збій комунікаційного обладнання буде втрачена частина даних CDR, і це призведе до того, що цей трафік не буде врахований.
  • Несвоєчасне або неправильне внесення міжоператорських тарифів, які можуть змінюватися кілька разів на місяць. Це може призвести до збитків за рахунок відправки трафіку по дорогим маршрутами.

Традиційні методи протидії фроду, як правило, ґрунтуються на аналізі даних одного оператора, які обробляються FMS (Fraud Management System), зокрема з використанням AI.

Новим ефективним способом боротьби з фродом може стати блокчейн. Хоча для багатьох він асоціюється в першу чергу з криптовалютами, можливості й сфери застосування цієї технології набагато ширші.

Технічно блокчейн — це децентралізований механізм зберігання й обробки даних (Distributed Ledger Technology/DLT). Його можна розглядати як розподілену базу даних, в якій немає довіри між вузлами й для узгодження даних використовується механізм консенсусу, а спосіб зберігання даних гарантує їх незмінність у майбутньому.

Крім цього, до основних властивостей блокчейну відносяться криптографічний захист даних, автоматичні правила валідації даних (Smart Contract), пряме (Peer-to-Peer) взаємодія між учасниками, що виключає посередників.

Наразі облік межоператорського трафіку, його тарифікація (білінг) та облік взаєморозрахунків проводиться за допомогою спеціального програмного забезпечення. Хоча завантаження тарифних планів, звірка трафіку та рахунків максимально автоматизовані, це не виключає ручних операцій, особливо зі звірки трафіку й пошуку причин розбіжностей. Наслідком можуть бути помилки персоналу, несвоєчасне виявлення помилок і фроду, і в результаті — фінансові втрати оператора. Традиційні схеми інтерконекту передбачають проведення звірки та взаєморозрахунків наприкінці звітного періоду (зазвичай це місяць або два тижні), протягом якого негативні наслідки накопичуються до того, як будуть виявлені.

Звіряються агреговані дані, наприклад, трафік за місяць за певним напрямом. Розбіжності не мають перевищувати обумовлену в угоді величину. Розбіжності на рівні окремого дзвінка не виявляються, наприклад, терминируючий оператор завищує тривалість з’єднання на кілька секунд, або запис про дзвінок відсутній у даних одного з операторів.

Першим етапом застосування технології блокчейн для міжоператорських розрахунків може бути організація приватного (private) блокчейну між двома операторами. У термінології блокчейну окремі записи CDR можна трактувати як транзакції між операторами, які беруть участь у передачі даного дзвінка або SMS повідомлення.

В цьому випадку DLT компонент загальної платформи розгортається у кожного з операторів і таким чином створюється інфраструктура блокчейна. DLT компонент надає API, що забезпечує доступ до функцій блокчейна з боку інших компонент платформи.

Умови договору, такі як допустимі розбіжності й тарифні плани, завантажуються в блокчейн і підписуються контрагентами. На їх основі формуються правила смарт-контракту. Звірка даних виконується із застосуванням механізму смарт-контракту, узгоджені дані автоматично підписуються обома сторонами й надалі не можуть бути змінені. Якщо дані про дзвінки надходять у блокчейн з мінімальною затримкою (так званий NRT — Near Real Time режим), то й оброблятися вони будуть практично миттєво.

Це дозволяє автоматизувати внесення і узгодження договорів і рейтпланів, звірку та узгодження даних про трафік, швидко виявляти розбіжності та як наслідок — знаходити й усувати їхню причину.

Однак в цьому варіанті використання у блокчейні лише два учасники, й механізм консенсусу задіяти не вийде. Багато видів фроду не можуть бути виявлені без залучення зовнішніх FMS.

Тому наступним етапом має стати підключення до блокчейну групи операторів, які беруть участь у передачі голосового трафіку. Це може бути національний блокчейн, консорціум провідних міжнародних операторів або ж операторів держав, що підписали відповідну міждержавну угоду. При цьому запис про дзвінок узгоджується усіма операторами, які брали участь у його передачі.

У такому випадку з’являється можливість задіяти механізми консенсусу в повній мірі. Навіть якщо дані одного з операторів загублені або перекручені, рішення буде прийнято більшістю відповідно до правил консенсусу.

З точки зору боротьби з фродом, така схема дозволяє аналізувати весь ланцюжок CDR, пов’язаних з одним дзвінком, і виявити розбіжності в тривалості з’єднання або відсутність з’єднання в одного з партнерів (FAS), а також зміну номера абонента (Refile).

Як правило, більша частина національного трафіку йде безпосередньо між парою операторів і він погоджується лише двома сторонами. Якщо з’являється транзит (оператор А не має взаємопідключення з оператором Б, тому трафік передається через оператора С, з’являється ланцюжок і можна задіяти механізм консенсусу. Зазвичай таке буває, коли один з операторів А чи Б — невеликий, тобто такого трафіку істотно менше.

Наступний рівень — міжнародний трафік, який можна було б узгоджувати в транскордонному блокчейні.

Крім узгодження трафіку між операторами, блокчейн міг би використовуватися для проведення взаємозаліків (settlements) за обмін трафіком. Адже проведення взаєморозрахунків є одним з основних і добре вивчених напрямків застосування технології блокчейн.

Якщо взаєморозрахунки проводяться між операторами з різних країн, одним з обмежень є їх різна юрисдикція і відмінності в національному фінансовому законодавстві. Ці питання можуть бути вирішені на рівні міжнаціональних угод.

Архивы